Бульозний отит у дітей

Бульозний отит або грипозний зустрічається як у дітей, так і у дорослих, але найчастіше протікає у вигляді ускладнень після застуди або ангіни. Виражається болем у вусі, яку провокує булл або пухир. Всередині це новоутворення заповнене рідиною, тому важливо вчасно починати лікування, щоб інфекція не поширилася по інших тканин. Для боротьби з бульозний отитом потрібна особлива терапія, яку призначає отоларинголог.

Зміст статті:

Мірингіт мкб 10

Бульозний отит входить в Міжнародну класифікацію хвороб, тому має свій код. По класифікації МКБ бульозний мірингіт або отит (H73.0) має вірусну природу.

Протікає ця недуга з паралельним формуванням пухирів у вушний порожнини. Залежно від занедбаності захворювання булли заповнюються або прозорою рідиною, або з кров’яними включеннями. Лікування такої форми отиту повинно бути негайним, так як є велика ймовірність розвитку ускладнень.

Причини та провокуючі фактори

Бульозний отит – це запалення зовнішнього чи середнього вуха, яке частіше розвивається у вигляді ускладнення після невылеченной ГРВІ або ангіни. Зміни в самопочутті хворий зрозуміє відразу після формування булл, тому діяти в цьому випадку потрібно швидко. Щоб зрозуміти як лікувати отит бульозний, необхідно розібратися з причинами його виникнення. Це захворювання розвивається через:

  • Неправильної терапії грипу (занедбаності хвороби);
  • Слабкого імунітету;
  • Наявності нервових патологій, які мають соматичну природу;
  • Анатомічних патологій вуха;
  • Високу схильність до ГРВІ та ГРЗ;
  • Нездорового харчування;
  • Переохолодження;
  • Гострого перебігу хронічних недуг.

Отит вірусний або бульозний провокують патогенні бактерії, які поселяються на поверхні вуха особливо активно в період грипу. Середній ділянку вуха частіше піддається негативному впливу шкідливих мікроорганізмів у дітей, так як слухова труба у дитини ширше, ніж у дорослої людини. Також у малюків ще не сформований до кінця імунітет, тому вони частіше піддаються негативній дії вірусів і бактерій.

Медична статистика доводить факт високої ймовірності переходу буллезного отиту у хронічний, так як при неправильному антибактеріальному лікуванні бактерії просто звикають до препаратів. Вилікувати хронічний тип отиту складніше, тому що захисні сили організму на той період вже значно знижені. Лікуванням вірусного отиту повинен займатися отоларинголог. Для дітей несвоєчасність терапії грипозного запалення вуха загрожує розвитком серйозних ускладнень, аж до погіршення речі, загальмованості розумового розвитку.

 

 

Патогенез

Бульозний отит починає розвиватися з дисфункції слухової труби. Це виражається порушенням якості прохідності цієї порожнини. На цей фактор впливає набряклість і новоутворення в носоглотці. В барабанній порожнині починає формуватися негативний тиск і транссудация рідини. Перший час рідина залишається прозорою і стерильною, але із-за скупчення бактеріальної флори вона перетворюється в осередок запалення.

Провокувати такі стани здатні не тільки вірусні захворювання в запущеній формі, але і суто фізіологічні особливості дитини. У новонародженого малюка слухова труба має в 2 рази менше довжину, ніж у дорослого. Вона не має вигинів, а її

Бульозний отит у дітей протікає з цілим рядом негативної симптоматики:

  • Почуття постійної закладеності вух;
  • Біль у вусі;
  • Якість відчуття звуку знижується;
  • Вушний прохід свербить і червоніє;
  • Всередині або на вушній раковині з’являються пухирці, наповнені рідиною;
  • У запущених станах бульбашки набувають червоно-багряний відтінок;
  • З’являються головні болі, можливо запаморочення;
  • З вуха можуть випливати гнійна рідина з домішкою крові.
  • Слабкість;
  • Швидка втомлюваність;
  • Загальна інтоксикація.

Останні три симптоми частіше проявляються у дітей, у деяких випадках у хворого піднімається температура тіла. Щоб точно визначити бульозний отит досить подивитися на стан слизової оболонки вуха. Булли або бульбашки наповнені на перших етапах хвороби рідиною. Їх розмір буває різний – від 2-3 мм в діаметрі до декількох сантиметрів. Якщо хворий зауважує витікання гнійних мас з вуха, то це означає, що бульбашки лопнули і потрапили у вушний прохід. Лікування в такому випадку повинно проводитися тільки під наглядом лікаря, адже булли здатні утворюватися навіть на барабанної перетинки.

 

Діагностика

Перше, що повинен зробити лікар – це зібрати анамнез хворого. Часто саме давні перенесені захворювання стають причиною розвитку отиту. Визначення причини хвороби – це половина справи. Далі отоларинголог повинен приступити до безпосереднього огляду хворого. Для таких цілей він застосовує отоскоп. За допомогою даного медичного обладнання лікаря легко перевірити наявність і величину булл, вираженість запалення тканин, рясність виділень, набряклість.

Щоб визначити подальшу тактику лікування, необхідно пізнати природу хвороби, вид патогенного мікроорганізму. Актуальним подальше бактеріологічне дослідження мазка. За отриманими даними лікар точно скаже який збудник провокує недугу. Зрозуміти всю занедбаність ситуації допомагає загальний аналіз крові пацієнта.

Якщо у отоларинголога є підозри на поширення інфекції по сусідніх тканин або головного мозку, то він посилає пацієнта на магниторезонансную томографію. Це дослідження допоможе побачити локалізацію запалення, його масштаби і можливі анатомічні причини появи.

Коли стан хворого супроводжується зниженням якості слуху, то лікар рекомендує проходити порогову та променеву аудіометрію. Саме так називають звукові тести, які проводяться з допомогою навушників та різних звукових хвиль.

Зібравши всю інформацію про стан пацієнта, отоларинголог приступає до призначення терапії. Тривалість і складність лікування напряму залежить від складності перебігу отиту.

Щоб не стати жертвою ускладнення у вигляді буллезного отиту, необхідно вчасно лікувати всі вірусні захворювання. Не варто чекати дива, потрібно йти до лікаря відразу після відчуття дискомфорту у вухах.

Методи лікування

Бульозний отит – хвороба, що представляє собою особливу небезпеку для маленьких дітей, які тільки починають вчитися розмовляти. Якщо в момент перебігу запального процесу погіршується звукопровідні функція вуха, то це може вплинути на подальший розвиток малюка. Лікувати пацієнтів, у яких діагностовано зниження якості слуху, потрібно тільки в стаціонарі. Якщо ця функція не порушена, то цілком допустимо лікуватися вдома, але під суворим наглядом лікаря.

Всю терапію грипозного отиту поділяють на місцеву і загальну. Загальними терапевтичними заходами вважаються:

  1. Прийом протизастудних препаратів, які допоможуть побороти вірус. Такими лікарськими засобами є: Цитовир, Віферон, Циклоферон, Изопринозин при бульозної отиті.
  2. Призначення антигістамінних таблеток для зменшення набряклості слизової (Діазолін, Цитрин, Эреспал).
  3. При розвитку приглухуватості не обходиться лікування без прийому глюкокортикостероїдних препаратів. Гідрокортизон або Преднізолон призначаються тільки лікарем.
  4. Призначення антибіотиків у вигляді Амоксициліну або Еритроміцину доречно при підключенні до вірусної природи хвороби бактеріальної інфекції.
  5. Прийом знеболюючих та протизапальних препаратів відбувається в період гострого запального процесу. Дітям при високій температурі призначаються Ібупрофен і Парацетамол.

В якості місцевої терапії використовують відразу кілька напрямків у лікуванні, а саме:

  • Розтин булл за допомогою скальпеля в кабінеті отоларинголога з подальшою обробкою тканин антисептиками Мирамистимом або Хлоргексидином.
  • Якщо у хворого відзначається доперфоративная стадія отиту, то лікарі рекомендують проводити закопування вушних проходів протизапальними засобами, у вигляді борного спирту, Отинума або Отипакса.
  • Для профілактики або лікування бактеріальної інфекції в ураженому вусі доречно застосовувати антибіотичні краплі Ципромед або Софрадекс.
  • Якщо виділення випливають їх вуха дуже активно, то в якості в’яжучого речовини можна використовувати рідина Бурова. Нею просочують турунди або тампони.

Кількість антибіотиків, знеболюючих крапель, дозування інших препаратів призначає тільки отоларинголог, так як лікар складає схему лікування, виходячи з віку пацієнта, занедбаності хвороби, індивідуальних особливостей.

 

 

Прогноз і профілактика

Прогноз на повне одужання буде сприятливий, якщо лікування проводилося вчасно. Не варто затягувати з відвідуванням лікаря. При огляді отоларинголог здатний переглянути слухові проходи глибоко і ретельно за рахунок спеціального обладнання. Самостійно поставити діагноз не вийти, адже булли мають властивість з’являтися в середньому вусі.

В якості профілактики лікарі рекомендують приділяти увагу відразу кільком речам. Комплексне зміцнення імунних сил організму – це основний акцент у попередженні вірусних захворювань. Для таких цілей доречно приймати вітамінні комплекси, збільшувати споживання свіжих овочів, фруктів, ягід. По можливості краще зменшити кількість шкідливої їжі, важливо частіше гуляти на свіжому повітрі. Прогулянки на вулиці повинні бути не менше, ніж 1-2 години в день. Особливо актуально це правильно для людей, які ведуть малорухливий спосіб життя.

Якщо почався період епідемій, то найкращою мірою профілактики буде зменшення відвідувань багатолюдних місць. Для дитини велике скупчення людей може спровокувати інфікування. Якщо припинити відвідування таких місць неможливо, то для профілактики часто використовують захисні ватно-марлеві пов’язки.

Коли пацієнт має раніше діагностовані захворювання лор-або анатомічні патології, то не варто зволікати з рішенням наявної проблеми. Варто систематично проводити профілактику захворювань дихальної системи за рекомендаціями лікаря.

Щоб дитина не хворіла отит, важливо стежити за її температурою тіла. Мова йде про відсутність переохолодження або перегріву в холодну пору року. Малюка не варто одягати занадто щільно, йому повинно бути комфортно.

 

Можливі ускладнення

Якщо запустити захворювання вуха, то можна отримати взамін приглухуватість або швидке зниження слуху. Особливо небезпечно стан при хронічному отиті. Без хірургічної допомоги вилікувати пацієнта з такими патологіями проблематично.

Коли бульозний отит розвивається на тлі скарлатини або кору, то не варто відкидати той факт, що можливий розвиток некрозу тканин. При такому стані у хворого починаються деформуватися слухові кісточки, лабіринт вуха і т. д.

Аналогічними серйозними ускладненнями бувають параліч нервів і м’язів обличчя. У рідкісних випадках, коли ситуація дуже запущена, розвивається запалення головного мозку, паротит, мігрень.

Сенсомоторна глухота вважається частим ускладненням, яке викликає саме бульозний отит барабанної перетинки. Лікувати таку патологію потрібно тільки під контролем лікаря і на стаціонарі.